Захворювання нижніх сечових шляхів у кішок: нові погляди

Проблеми, пов'язані з нижніми сечовими шляхами, часто зустрічаються у кішок. Їх клінічні ознаки — це сечовипускання в місцях за межами котячого туалету, ускладнені, болючі або часті сечовипускання, нетримання сечі, кров у сечі і неприємний запах. Хворі кішки іноді вилизують область промежини.

Сучасний підхід до лікування котячих недугів нижніх сечових шляхів

Багато котячих патологій раніше не лікувалися із сучасною ефективністю. Зокрема, через неповне розуміння фахівцями етіології захворювань. Але ветеринарна медицина зробила великий крок вперед, дозволяючи власникам радіти одужанню вихованців. До поширених захворювань нижніх сечових шляхів належать:

• Ідіопатичний цистит.

За останні 10 років ветеринарія довела, що величезну роль у розвитку цієї проблеми грає стрес тварини. Сечовий міхур, надниркові залози і нервова система кота тісно взаємопов'язані. Розуміння цих факторів дало можливість розробити дієві стратегії терапії. Діагноз ставиться методом виключення, адже на сечовипускання можуть впливати пухлини, а також сечокам'яна хвороба. Лікування проходить поетапно:

1. Усунення неконтрольованого сечовипускання. При гострому протіканні хвороби ветеринар призначає знеболювання анальгетиками.
2. Поліпшення умов, в яких живе вихованець (частіше чистити лоток, змінити раціон, збільшити об’єм питної води, організувати місце для сну та виключити стресові ситуації).
3. Додавання до котячого житла препаратів, які містять синтетичний аналог феромону лицьових залоз кішки F3.
Якщо перші три етапи не дали очікуваного результату, призначаються антидепресанти.


• Камені в сечовому міхурі.
Вибрати терапію правильно допоможе дослідження складу уроліта. Наявність сечових каменів перевіряється візуалізацією нирок і сечовивідних шляхів. Видалення каменів можливо малоінвазивними методами, наприклад, проведенням лазерної літотрипсії.


• Інфекція сечовивідних шляхів.
Найчастіше розвивається через бактерії. Щоб діагноз був коректним, його встановлюють на підставі даних посіву сечі і тестування чутливості мікроорганізмів. Тривалість лікування інфекції нижніх сечових шляхів, якщо немає ускладнень, — 1–2 тижні, пієлонефриту — 4 тижні і більше.